Рецензія на фільм «Хвіст виляє собакою»

Чинники впливу на формування волі людини

Протягом усього свого життя  людина навчається, пізнає себе та навколишній світ, самовдосконяюється та розвивається. Я погоджуюсь з твердженням, що зусилля волі – це не лише перемога над обставинами, а й в першу чергу подолання себе. Принаймні саме так поетапно вдосконалюючись, я намагалась досягнути мети  та шукала своє місце в світі. І цей процес досі не завершився, бо, мабуть, не існує на землі людини, що могла б впевнено сказати, хто вона і для чого існує. 

Я вважаю, що воля – це одночасно і сильне прагнення або бажання людини, і здатність контролювати свою поведінку. Іншими словами, коли ми чогось хочемо, знаємо, яким способом цього досягнути і здатні здійснити свій задум. Є певна низка якостей, які допомагають нам виховувати силу волі, як наприклад, цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість, самостійність, ініціативність, організованість та витримка. Проте, на мою думку,  виховання волі – це процес виховання особистості загалом, а не тільки якихось окремих якостей.

Воля належить до суб’єктивного, соціального фактору формування світогляду. Тому, на мою думку,  даремно розглядати чинники, що впливають на формування волі, не беручи до уваги формування та розвиток особистості в цілому. Найпопулярніші на сьогоднішній день три теорії формування особистості: за Фрейдом, Юнгом та Адлером.

Теорія Фрейда базується на віковому (природному) фактору формування світогляду.  Він був впевнений, що особистість індивідуума (отже і його воля, бо індивідуум не може існувати без волі) закладаються ще в дитинстві. Ми часто зіштовхуємось з цим у книгах, бо характер героїв зазвичай формується ще в дитинстві.

Теорія Юнга полягає в динамічному розвитку особистості, коли людина протягом усього життя набуває нових навичок, проходить еволюцію, що допомагає їй вдосконалитись. А основною метою є проявити себе в якомусь напрямку, проте досягти цього можуть далеко не всі. Прикладом такої постаті в історії нашої країни для мене є Ярослав Мудрий, який усе життя навчався, створив першу бібліотеку, уклав збірник законів «Правду Ярослава» та збудував Софійський собор, хоч міг вдовольнитись титулом князя.

Адлер підтримував думку про неподільність або індивідуальність людини, яка формується завдяки спадковості, соціуму, а головне вільній свідомій активності людини. Проте дуже часто думка оточуючих для нас важливіша за власний вибір, особливо, якщо людина є слабохарактерною і не здатна відстояти та захистити свою позицію. Вплив суспільства на формування людини підтверджує навіть народне прислів’я: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Але це невірний шлях, бо наслідуючи когось, людині не вдасться стати індивідуальною та унікальною, і тим паче – знайти себе. Саме про це у своєму вірші « НЕ завидуй багатому…» писав Шевченко:

Не завидуй же нікому,

Дивись кругом себе,

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі.

Я погоджуюсь з усіма цими теоріям, оскільки воля – це наш вибір, а він справді формується ще в дитинстві, залежить від генетики та соціального оточення, від нас самих, а головне від нашого прагнення до самовдосконалення. Тобто волю розділяють на два типи: реактивну та активну. Перший тип - це реакція людини на певні зовнішні та внутрішні стимули, а друга – її самостійний вибір, активна поведінка. Загалом, висновок простий: чим не була б воля, без неї немає людини, немає особистості.

Що ж до мене, то на формування моєї волі значним чином впливали книги. Я люблю читати з дитинства, тому часто вирішуючи якесь питання, я думала, що зробив би на моєму місці герой моєї улюбленої книги. Також важливим чинником були батьки, які не тільки виховали в мені деякі конкретні якості, формуючи цим мою волю, а й навіть на генетичному рівні передали мені свою непохитність або попросту впертість. Друзів у мене не багато, тому не думаю, що оточення мало на мене значний вплив. Єдиний, хто справді змінив мене  – це мій молодший брат. В дитинстві я, як і більшість дітей, «воліла» його не мати, але зараз розумію, що саме завдяки йому я стала такою, якою я є. Він навчив мене думати не тільки про себе,  а й дбати про інших, бути відповідальною, впевненою в собі і знаходити вихід з будь-яких ситуацій.  Зрештою, зараз – це найдорожча людина у моєму житті, до думки якої я завжди прислухаюсь.