Рецензія на фільм «Хвіст виляє собакою»

   Людям, які цікавляться психологією впливу, наполегливо раджу для перегляду сатиричну комедію Баррі Левінсона «Хвіст виляє собакою».  Закривши очі на низьку якість картинки, бо фільм був відзнятий ще в 1997 році, ви отримаєте справжнє задоволення від захоплюючого сюжету. Це саме той фільм, який заслуговує рімейка, адже зараз методи та ресурси реклами значно просунулись і цікаво було б глянути на сучаснішу інтерпретацію цього фільму.

  Абсурдна на перший погляд ситуація – рекламники президента, щоб підняти перед виборами його рейтинг, який постраждав після сексуального скандалу, вирішують повідомити населення Америки про неіснуючу війну з Албанією. За допомогою висококваліфікованого спінін-доктора Конрада Бріна, якого зіграв Роберт де Ніро, та відомого кінопродюсера Стенлі Мотса ( Дастін Гоффман) вдається провести справді геніальну піар-кампанію.

   Ця парочка ставить на суспільстві цікаві експерименти, втлумачуючи за допомогою ЗМІ в голови людей думку про війну. Головне їхнє завдання – змусити американців обрати свого президента на другий термін,і вони його успішно виконують, бо вміють викликати співчуття, обробляючи своїх жертв жалібними кошенятами та солдатськими піснями. Найбільше глядача обурює , мабуть, те, як легко вони все провертають, бо не зважаючи на невеликі непорозуміння з ЦРУ, їхній план все ж спрацьовує ідеально. Фільм стає прикладом того, як у демократичній державі, політики та засоби масової інформації здатні вбити у людей здоровий глузд.

   Впродовж усього фільм невільно думаєш, що це точно не про тебе, що ти не міг би стати маріонеткою у руках цих умільців і насправді людину не так легко обдурити. Згадується масонське око і теорія про світову змову, але ти уперто продовжуєш вірити, що все залежить лише від тебе. І тут раптом усвідомлюєш, що у твоїй власній країні зараз йде війна, правду про яку також можна дізнатись лише з «зомбоящика». І вже не важливо наскільки чесною буде робота журналістів, адже навіть найбезглуздіша новина буде сприйнята людьми за правду, якщо її повідомить постать на телеекрані.

   Не дивно, що одна з назв фільму «Крутійство», адже репліки героїв інколи занадто саркастичні, а вчинки – цинічні. Складається враження, наче вони ставлять себе вище звичайних людей, відверто  зневажаючи їх. Згодом за свою пихатість одному з героїв все ж доведеться поплатитись життям. Коли Стенлі Мотс заради власної слави прагне розкрити секрет – його вирішують «прибрати», а у новинах з’являється повідомлення про його смерть від інфаркту.

    Мабуть, один з найкращих фільмів, які я коли-небудь бачила. Незважаючи на веселі жарти та абсолютно безглузду історію, фільм не даремно відносять до жанру чорного гумору чи драми. У деяких моментах починаєш задумуватись, а чи  справді така груба політична пропаганда може існувати лише у абсурдній комедії, та чи не почерпнуто сюжет для неї з реального життя. 

Особливо замислюєшся про це, коли дізнаєшся, що сексуальний скандал Клінтона - Левінські розгорівся якраз під час зйомок фільму, а під час звернення «Про становище країни» Білл Клінтон погрожував Іраку військовими діями. Після цього не таким вже страшним здається те, що вислів « Навіщо міняти коней на переправі? », який часто проскакував у фільмі, був слоганом президентської кампанії Авраама Лінкольна під час Громадянської війни в США і Франкліна Делано Рузвельта під час Другої світової війни. 

Навіть сама назва фільму змушує замислитись, хто все ж ким виляє?

"Чому собака виляє хвостом ?

Тому що вона розумніша хвоста.

Якби хвіст був розумніший , то він виляв б собакою."

      Цікавий факт - сцена , в якій пов'язані черевики висять на телефонних і електричних проводах , була знята на «East Capitol Street», за кілька кварталів від Капітолію(місцеперебування Конгресу США на Капітолійському пагорбі у Вашингтоні) . Знімальна група забула забрати кілька пар взуття , і вони ще кілька років продовжували там висіти.