ЕСЕ НА ТЕМУ : «Мій психологічний портрет» 1997 рік. Останній день весни. В пологовому будинку міста Борислава страшенна спека, обідній час. Саме тоді на світ з’явилася довгоочікувана дитина, через кілька днів її вже охрестили Оксаною. Вона була ще зовсім маленькою, і навіть не здогадувалась, що вже є індивідом, а отже відноситься до жіночої статі та має певний вік. Тоді ніхто не спитав Оксанку чи хоче вона взагалі бути дівчинкою та навіть не попередив, що це означає, зате згодом усі повчатимуть, як саме потрібно себе вести та чого не слід робити. З маленьких років мене вже записали на танці, одягали в сукні і забороняли стригти волосся. А от коли я виросла, то почала займатись дзюдо. Зараз у мене коротке каре, і я можу почуватись впевнено і сексуально навіть в джинсах. Цього мене навчили такі книги, як «Джейн Ейр» та «Звіяні вітром». Натомість суспільство вбивало в голову, що жіночність означає ніжність, скромність та покірність, але зараз прикладом ідеальної жінки для мене...
